Дарування в подружжі

Це про дарування любові в подружжі. Не завжди, коли я когось люблю, тоді відчуваю приємні, позитивні почуття. Наприклад я є втомлена, коли міняю серед ночі памперс для немовля, я є повна злості, коли дитина не їсть обіду чи сумна коли маля хворіє. Я часто іду на силу на прогулянку з дитиною, тільки тому, що потрібно бути з нею на сонечку однак в мене є на цей час зовсім інші потреби – сну чи святого спокою. Чи коли я це все роблю я люблю дитину? Без сумніву, що дуже люблю. І це не означає, що дитина мене підкоряє чи не шанує.

Подібно є в подружжі. Варю їсти, прибираю, перу і часто роблю це насилу. Однак це прояв моєї любові до чоловіка чи дітей. Любов це не тільки радісні і піднесені почуття.

Коли мій чоловік на силу іде зі мною на прогулянку чи після 5-ого мого прохання малює паркани чи дах – це прояв його любові до мене. Варто не ображатися на свою жінку чи чоловіка, що він втомлений, сумний чи незадоволений. І, що з такими почуттями говорить нам «так». Це ще більше свідчить, що любов це рішення і відповідальність а не тільки радісне закохання. Любов це дія, не тільки слова чи почуття.

Це помилка коли я думаю, що не має любові, якщо мій чоловік робить щось насилу чи з небажанням напр. іде на покупки чи в кафе зі мною

Пам’ятаєте історію з Нового Завіту, коли тато просить двох синів про допомогу. Один каже «так, тато з приємністю допоможу і ніколи не допомагає», другий каже, «я не маю часу і бажання, однак береться за роботу і допомагає». Котрий з них любить свого тата. Звичайно, що цей другий.

Будь милосердною до свого чоловіка подібно, як тато до свого сина. Прийми з довірою його старання і любов. І говори йому про це, що потребуєш, про що мрієш, коли потребуєш підтримки. Дай час йому на виконання цього і необов’язково тільки одну годину. Успіхів Вам та відкритості на приймання любові від наших половинок.

Обнімаю Вас, Олександра